Герої нашого часу. Хто б міг подумати, що саме сьогодні народжуватимуться нові патріоти — герої нашої багатостраждальної Батьківщини. Вони захищають її від кремлівсько-московського чобота та смертельної зброї...
Розмова з Шевченком
Тарасе, плачеш разом з нами...
На домовини впали матері.
Ну як же так? В твій час було те ж саме,
Й тепер могили свіжі на землі.
Кобзарю, вбили вірменина.
Він, як молитву твій «Кавказ» читав.
Заплакала за ним вся Україна.
А кат московський руки потирав...
Забрали все. Ще й насміхались з Тебе.
До «Заповіту» втерли кірзяки.
Продали землю, ще хотіли — небо,
На Храмах наших ставили зірки.
А ти хотів, щоб квітла Україна.
Вона й цвіла за владним парканом.
А наша поселялася родина
На цвинтарях новеньких за селом.
В ту ніч, Тарасе, я не спав. Молився.
І дзвін Михайлівський просив: не руш!
В ту ніч у ката біс вселився,
Його купили за великий куш.
Тебе віддали у солдати.
Нам снайпер в голову стріляв...
Скажи, Кобзарю, мушу знати,
Хто нам недолю таку дав.
... Врага не буде супостата
Скажи, коли? Скажи мені.
Коли ж то будуть син і мати
вже на оновленій землі.
Віта ТАБАЧЕНКО (вірш). Інфографіка: Український кризовий медіацентр
